Сперечалися картопля, морква і цибуля, хто з них найважливіший для приготування їжі.
- Я, - каже картопля, - одна з найголовніших. Мене і для першої страви беруть, кидають у суп чи борщ, і на другу гарніром можу служити. Та й у салатах багатьох без мене не обійтись, і чіпси із мене готують і ще багато чого. Одним словом - я прима.
- А без мене теж ні одна страва не може обійтись, - не погоджувалась з нею морква, - і у салати мене завжди запрошують, та й для приправи. А ще який корисний з мене сік готують. Та й навіть сирою споживають, не те що декого, - вона скривила іронічно губенята…
- Без мене теж майже жодної страви чи салату не приготувати! - не витримала цибуля. – Я також маю і лікувальні властивості і сирою мене теж їдять. А от сирої картоплі, крім колорадських жуків, мабуть ніхто й не їсть?...
- Так від тебе ж усі плачуть! Не люблять тебе! - вигукнули на ті слова картопля з морквою….
Сперечались вони , сперечались, аж до хрипоти, проте так і не визначились, хто ж таки з них найголовніший у приготуванні різних блюд.
Тоді пішли вони розпитувати і у супів, і у борщів, і у салатів: «Хто з них головніший». Та так нічого й не дізнались, лише пересварили усіх.
Згодом надумали вони у людей знайти відповідь на своє питання. Проте однозначної відповіді так і не добилися. Тоді хтось з людей і порадив їм піти до мудреця, що самотньо жив у гірській печері.
Вони так і зробили. Прийшли до нього та й просять вирішити їх спір. Почухав потилицю сивоголовий старець... Задумався... А потім і каже:
- Гадаю, що найголовнішим у приготуванні блюд є повар!
Мучинский Николай ,
Тернополь, Украина
Женат. Двое дочерей.Собираю разные удивительные истории-свидетельства, которые случаются с нами в реальной жизни ибо Господь творит чудеса и по сей день. С Божьей помощью пишу по них рассказы, в основном на украинском языке. Есть и небольшая часть рассказов надуманных. Они из личных наблюдений и рассуждений, или сотканы из нескольких историй.
Божих Вам благословений! e-mail автора:ilkivkolja@i.ua
Прочитано 3414 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : К Богу - как к Отцу. - Тамара Локшина Мой отец никогда не держал меня на руках, мне не знакома отцовская любовь и ласка, безразличие и укоры были моими постоянными спутниками детства. Для него я всегда была ребенком второго сорта, только потому, что родилась девчонкой (к моим братьям он относился совершенно по-другому). Эту неприязнь я чувствовала всем своим существом. Когда я вышла замуж, он иногда навещал нас и то-ли из чувства вины, то-ли еще по какой-то причине приносил конфеты... мне хотелось прижаться к нему, ведь он был моим отцом, но где-то внутри я отмечала для себя, что по прежнему боюсь его. Во мне был невосполнимый вакуум желания близких взаимоотношений но между нами по прежнему стояла какая-то непреодолимая стена. Я верю, что Бог расплавит его сердце, ведь он страдает от этого не меньше чем я, может быть даже не понимая этого.
Я безмерно благодарна Богу за то, что Он стал моим Отцом и восполнил во мне эту утрату.
